Материнська турбота та роль батька

Сьогодні звучить величезна кількість рекомендацій, як правильно жінкам виховувати дітей, особливо хлопчиків. Але на цю тему потрібно говорити дуже обережно, особливо в контексті українських реалій.

На жаль, існує проблема безбатьківщини, тобто величезна кількість жінок змушені виховувати дітей в умовах відсутності чоловіка, батька, в тому числі брати на себе весь фінансовий тягар цих обставин. У таких умовах, коли все, як то кажуть, шатко-валко тримається, щось обговорювати на предмет логіки чи якихось стратегічних рішень виглядає недоречним.

Звісно, кожна мама бажає своєму синові найкращого, захистити його від усіх негараздів: «все ж таки ріс без батька, ще напрацюється». Критикувати за це жінку-матір не варто, її можна зрозуміти. Але в дуже спрощеній, легкій формі, потрібно пояснити з цього приводу деякі очевидні речі:

● Хлопець, а згодом чоловік, має іншу міру відповідальності та інші життєві обов’язки.

● У подальшому йому доведеться виконувати чоловічі функції. Ваш син забажає створити сім’ю - це очевидно. І на той момент він має накопичити життєвий досвід, навчитися справлятися з труднощами.

І тут виникає головне протиріччя: мама бажає захистити від усього, а життєвий досвід вкрай рідко набувається без ризику. Навіть тимчасовий переїзд до столиці на навчання вже несе в собі певні ризики. Тут важко знайти просту відповідь, бо її просто не існує. Але часто надмірна опіка грає з нами злий жарт.

Життєвий приклад: син до 25–30 років живе під надмірною опікою, йому закривають всі потреби, вирішують більшість проблем.

Проте на якомусь етапі, скажімо коли йому вже за 30, відбувається різка зміна відношення. Починаються розмови, мовляв: «тобі давно пора бути самостійним, скільки можна залишатися дитиною».

Так то воно так. Але уявіть на хвилину: хлопець, який з 16 років вже веде активне життя, пробує себе в різних сферах - і чоловік, який у 30 тільки починає, ще й під тиском батьків, переважно матері, що «пора вже самому приймати рішення».

Які в нього шанси на початок успішного бізнесу чи будь-якої іншої діяльності? Нехай кожен сам дасть відповідь на це питання.

Ми всі любимо фразу, що краще вчитися на чужих помилках. Але кожен із нас, хто вже має певний досвід, левову частку цього досвіду отримав на власних помилках, тому що так влаштований світ. Розказали - послухав - забув. Зробив сам, помилився - запам’ятав. На жаль, потрібно рахуватися з реаліями життя.

Дякую, що думаєте разом.

Нехай кожен знайде свою відповідь.

— Давид Лозяк

Класичні цінності ~ Материнська турбота та роль батька